- починити
- —————————————————————————————почини́тидієслово доконаного видузробитирідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
починити — чиню/, чи/ниш, док., перех., заст. 1) Зробити, вчинити. || кому. Заподіяти що небудь. 2) кому. Наслати на когось чари, заподіяти кому небудь шкоду ворожінням … Український тлумачний словник
починений — а, е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до починити. || почи/нено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
направити — правлю, виш, Ол. Починити, відремонтувати, полагодити … Словник лемківскої говірки